Резервуари і резервуарних обладнання широко застосовується на об’єктах видобутку і виробничих підприємствах.
Конструктивно резервуар уявляє собою ємність для зберігання речовин в рідкому, сипучому або газоподібному стані. Резервуари мають виготовлятися з якісних матеріалів, бути надійними і безпечними.

Так, резервуари для зберігання води виготовляються, як правило, з нержавіючої сталі, оскільки цей матеріал є безпечним для життя і здоров’я людини. Якщо ж йдеться про зберігання нафти і нафтопродуктів, то в такому випадку використовуються резервуари з металу або залізобетону.

Існує кілька типів класифікацій резервуарів залежно від параметрів та обраного критерію.
Залежно від форми резервуарні ємності можна поділити на:

• Циліндричні;
• Сфероїдальні.

Циліндричні резервуари, у свою чергу, поділяються на:

• Горизонтальні
• Вертикальні.

Горизонтальні резервуари мають 2 горловини, вертикальні лише одну. Залежно від установки:

• Резервуари наземні;
• Напівпідземні;
• Підземні (дренажні).

Також можна класифікувати резервуари за їхнім призначенням і використанням:

• Для зберігання води (технічної і питної)

Такі резервуари можуть бути як горизонтальні, так і вертикальні, наземні або підземні.

• Для зберігання пально-мастильних матеріалів (ПММ), рідких добрив, кислот і лугів. Виготовляються зі сталі, як правило, за індивідуальними проектами. Використовуються для зберігання нафти, бензину та інших нафтопродуктів, а також води і хімікатів.
• Для зберігання продукції харчового виробництва;
• Для зберігання сільськогосподарських зернових культур;
• Для зберігання сипучих матеріалів (бетонні суміші, цемент, хімічні добрива)

  Незважаючи на те, що резервуари є якісними виробами з великим запасом міцності і значними термінами експлуатації, їхні поверхні піддаються значним навантаженням, тому періодично ємності для зберігання необхідно фарбувати (ззовні і всередині) для запобігання їхньому несвоєчасному руйнуванню і подальшому виходу з ладу.

На поверхні резервуарних ємностей впливає безліч негативних чинників, що руйнують їх як ззовні, так і зсередини.
Головним ворогом резервуарних ємностей і основною причиною їхнього передчасного виходу з ладу є усюдисуща корозія.

Жорсткі умови експлуатації як причина корозії

Корозії піддаються як зовнішні, так і внутрішні поверхні резервуарних ємностей. Причиною корозії резервуарів в обох випадках є особливості їхньої експлуатації в умовах сильного впливу цілої низки несприятливих факторів.
Наприклад, внутрішні поверхні резервуарів можуть контактувати з хімічними розчинами, водою, газами, повітрям, піддаватися механічним впливам абразивів і високих температур.

Таким чином, ступінь внутрішньої корозії залежить від стійкості металу з якого зроблений резервуар, вмісту води в нафті/нафтопродуктах та її хімічного складу, частоти заповнення резервуару тощо.

Окрім того, інтенсивність корозії зовнішніх поверхонь залежить, у свою чергу, від вологості повітря, перепадів температури, агресивної дії речовин, що містяться у ґрунті та атмосфері навколишнього середовища.

Антикорозійний захист резервуарів

Одним з видів антикорозійного захисту резервуарів є нанесення на його внутрішні і зовнішні поверхні захисного лакофарбового шару.
Якісне фарбування внутрішніх поверхонь сталевих ємностей вимагає особливих фарб і спеціальних методів нанесення покриття, оскільки внутрішній лакофарбовий шар піддається таким інтенсивним навантаженням, яким звичайна фарба протистояти не спроможна.

При виборі лакофарбового матеріалу для внутрішнього фарбування резервуару особливу увагу слід приділяти умовам експлуатації ємності, оскільки термін служби будь-якого покриття залежить, головним чином, від температури та агресивності середовища.

Зрозуміло, слід брати до уваги і низку інших факторів, що впливають на вибір покриття, серед яких особливості конструктивного виконання ємності, необхідна товщина майбутнього покриття, метод фарбування, характер поверхні та її попередньої підготовки, а також багато іншого.

На додаток до перерахованого необхідно відзначити й інші чинники, що впливають на вибір лакофарбового покриття ємності. Серед них конструкція ємності для елеватора, якість і характер попередньої підготовки поверхні перед фарбуванням, тип лакофарбового покриття, товщина антикорозійного покриття і метод фарбування.
Якщо покриття наноситься, наприклад, на внутрішню поверхню силосної ємності, то особливу увагу слід приділяти місцям її контакту з рухомим зерном.

Готуючи до фарбування металеві конструкції елеватора після фарбування його ємностей, необхідно робити це так, аби уникнути вібрації стінок, оскільки це призведе до руйнування вже нанесеного антикорозійного покриття.
Всі види ємностей і резервуарів перед фарбуванням повинні бути відповідно підготовані:

Звільнені від продуктів та зачищені;

Механічно очищені від корозії та її похідних;

Знежирені та знепилені;

При наявності в металі іржі, оброблені модифікаторами;

Новий резервуар перед фарбуванням повинен пройти гідравлічні випробування
Далі на підготовлені поверхні наноситься антикорозійне захисне покриття, при цьому перед нанесенням кожного наступного шару, попередній треба витримати у відповідності з технологічними нормами.

Підготовка ємностей перед проведенням антикорозійних робіт

Перед нанесенням антикорозійного захисного покриття необхідно:

Підготувати усе необхідне обладнання;

Встановити риштування;

Під час виконання робіт всередині резервуару організувати вентиляцію;

У нічний час організувати вибухозахищене освітлення;

Усунути жир, бруд і солі з оброблюваних поверхонь;

Провести піскоструминну обробку призначених для фарбування поверхонь.

Умови безпосереднього зовнішнього фарбування резервуарів

Довговічність лакофарбового покриття забезпечується виконанням 2 умов:

Якість підготовки поверхні;

Умови безпосередньо самого фарбування.

Поверхня, що офарбовується повинна бути сухою, температура повітря в межах 10-15 градусів за Цельсієм.
При сушінні кожного шару покриття необхідно використовувати вентиляцію.
Лакофарбове покриття підбирається з урахуванням клімату та умов нанесення. При експлуатації резервуару в агресивному середовищі рекомендується використання епоксидних ґрунтовок із вмістом цинку.

Для зовнішнього фарбування резервуарів часто використовуються алкідні або акрилові композиції.
Для вирівнювання температурного балансу рекомендуються фарби з додаванням алюмінієвої пудри.
Технологія фарбування полягає в нанесенні під тиском на ретельно підготовлену поверхню шару ґрунтовки, який потім висушується. Після цього шар ґрунту покривається 4 шарами емалі або епоксидки. Кожен шар сушать протягом доби. Після нанесення останнього шару покриття висушують протягом тижня.
Фарбування резервуарів і промисловий альпінізм в Україні. Усі роботи з фарбування та антикорозійного захисту резервуарів повинні виконуватися спеціалізованими ремонтними організаціями, що мають у своєму складі фахівців належної кваліфікації, які оснащені фарбувальним обладнанням, підйомниками, механізмами для підготовки поверхонь тощо.
Цей саме той випадок, коли з технічної точки зору промисловий альпінізм є просто незамінним. До того ж, це дуже швидкий і дешевий спосіб виконання будь-яких висотних робіт.

Фарбування резервуарів і ціни

Ціни на захисне фарбування резервуарів залежать від обсягу робіт та умов їхнього проведення. Орієнтовні ціни (без урахування вартості матеріалів) наведені на нашому сайті. Для визначення точної ціни у більшості випадків необхідний огляд об’єкта. Усі подробиці можна дізнатися за контактними телефонами.